Хмельницька середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені Олега ОльжичаСереда, 25.04.2018, 03:53

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | порадник для батьків | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Форма входу

Визначення характеру дитини за кольорами

http://khmschool-22.at.ua/2017-2018/kharakter_ditini_za_kolorom.ppt


Батькам:

Потрібно знати. Всі проблеми дорослої людини беруть свій початок у дитинстві. Як правило, ми виховуємо дітей так, як виховували нас. Основи особистості, переконання закладаються у дитинстві.

Переконання виступають потужним фільтром досвіду людини та інформації, яка поступає ззовні. Переконання можуть як обмежувати, так і підтримувати. В кожному контексті існують переконання, які або мотивують на досягнення цілей, або заважають і стримують. Якщо людина не вірить, що може бути успішною, то вона ніколи і не стане успішною. Тому обмежуючі переконання перешкоджають людині досягнути власних цілей і отримати бажане. Підтримуючі переконання, навпаки, мотивують і допомагають. Так віра у власні сили допомагає справитися з труднощами, спрямовує на пошук нових шляхів та рішень.

Небезпека обмежуючих переконань криється і в тому, що сформована під їх впливом нездатність людини бачити альтернативні шляхи вирішення  проблеми, призводить до появи сильного емоційного переживання (горя, смутку, відчуття втрати чи самотності, відчаю, страху, тривоги, соматичних розладів). Така ситуація свідчить про існування психотравмуючого фактора. Якщо такі негативні впливи відбуваються протягом тривалого часу, мають місце психотравмучі ситуації, які призводять до появи невротичних станів (Батаршев А. В., 2004).

Американський психотерапевт Хелен Сингер Каплан наголошує на існуванні трьох видів найбільш поширених обмежуючих переконань. Безнадія – це переконаність людини в тому, що бажана мета є для неї недосяжною, при чому незалежно від її можливостей. Характерними при цьому є висловлювання типу «я цього не зможу, це не в моїх силах».

Безпомічність, як переконаність людини у нездатності досягнути бажаної мети, хоча вона є досяжною. Для такого стану характерними є думки «Кожен може досягнути цього, тільки не я. Я надто слабкий для того, щоб цього досягнути».

Нікчемність, тобто переконаність людини в тому, що вона не заслуговує бажаної цілі внаслідок власних якостей чи поведінки. Нікчемність характерна для ситуацій, коли людина може повірити в те, що бажана ціль реальна і в неї є можливість досягнути її, але людина впевнена, що не заслуговує того, про що мріє. Людину переслідують такі думки «Я нікому не потрібний. Я не заслуговую бути щасливим чи здоровим. Зі мною щось не в порядку і я заслуговую страждань, які переживаю». Найбільш глибокі переконання стосуються власної ідентифікації, типу «Я не здатний, (безпомічний, жертва)».

Ці три типи переконань здатні здійснювати величезний вплив на психічний та фізичний стан людини. Велика кількість переконань формуються неусвідомлено ще в дитинстві, до моменту здатності самостійного вибору і здійснюється під впливом батьків, вчителів, виховання, засобів масової інформації.

Як зазначає К.Хорні (1937), дитина залежна від батьків, однак питання полягає в тому, чого хочуть досягнути батьки: виховати сильну, незалежну особистість, здатну вирішувати життєві труднощі, чи забезпечити дитині затишок, зробити слухняною, продовжити її інфантильне існування. В осіб, які виростають в негативній обстановці, безпомічність здебільшого штучно закріплюється внаслідок утримання дитини в стані емоційної залежності чи заляканості. Страх може викликатися погрозами, заборонами, покараннями, ситуаціями, коли дитина стає свідком емоційних зривів нестриманості та сцен насильства, може провокуватися і таким непрямим залякуванням, як навіювання «страшних» життєвих небезпек, пов’язаних з бактеріями, вуличним рухом, незнайомими людьми, невихованими дітьми, лазінням по деревах тощо. В такий спосіб, чим більше дитину переповнюють страхами, тим більше вона буде нездатною демонструвати чи навіть відчувати ворожість. Чим безпомічнішою є дитина, тим менше вона здатна на опір у діях чи почуттях. (Хорні К., 1993).

У дітей, які виростають у несприятливих обставинах, безпомічність штучно закріплена в результаті заляканості, або внаслідок того, що дитину утримують в стані емоційної залежності. Чим безпомічнішою стає дитина, тим менше вона може насмілитися на опір як в думках так і в діях.

В дорослому віці людина створює власні обмежуючі переконання в результаті негативного досвіду, коли отримує не той результат, якого сподівалася. Особливістю невротичної потреби в любові є її ненаситність, яка може проявлятися в жадібності (коли людина в стані несвідомої тривоги скуповує багато непотрібних речей), у прагненні жити за чужий рахунок.

Часто обмежуючі переконання виконують функції думок-вірусів, які мають здатність перетворюватися у «саморуйнівне пророцтво» та зводять нанівець будь-які спроби самовдосконалення. Здебільшого найбільш могутні переконання залишаються неусвідомленими. Те, як людина пояснює собі, чому в неї що-небудь не виходить, є обмежуючими переконаннями, що врешті призводить до неефективних мислительних навичок, застійних реакцій.

Усяка думка, породжувана нашим розумом, є силою більшої чи меншої напруги, що змінюється у величині в залежності від швидкості, повідомленої їй у момент виникнення. Коли ми думаємо, ми посилаємо від себе найтонший струм, що поступально рухається подібно променю світла і що впливає на думки інших людей, часто віддалених від нас на велику відстань. Владна думка, заряджена великою силою, понесеться виконувати своє доручення й буде часто переборювати інстинктивний опір інших думок від зовнішнього впливу, тоді як слабка думка не в змозі буде завоювати доступ у духовну фортецю іншого” (Б‘юзен Т., 2000).

Мислити позитивно – значить змусити свій мозок працювати на себе, а не проти себе. Позитивне мислення містить у собі позитивний погляд на речі і використання таких же висловлювань для вираження думок і почуттів. Це є чимось подібним до самогіпнозу. Позитивне мислення зосереджується на успіху, воно планує не відхід від поразки, а програмує перемогу. При цьому воно створює стан душевної гармонії, що значною мірою супроводжується задоволеністю людини і її правильних думок. Коли ми відчуваємо внутрішнє заспокоєння, то перебуваємо в стані радості, що само по собі є унікальним. Якщо ми відчуваємо себе щасливим внутрішньо, то навколишній світ здається нам прекрасним і чудовим. Думки – це головне джерело нашого гарного настрою. Відомо, що істинне знання – це усвідомлення своєї реальної природи і розуміння інших людей. Правильна думка виливається в правильну дію і правильний спосіб життя.

Отже наводимо Вам приклади фраз які навіюють страх і нікчемність свого існування у дитині і навпаки фрази які вселяють віру в себе та свої сили.

Чого не можна говорити дитині:

- Що тут складного, що ти не можеш зрозуміти (запам’ятати)?

- Чого до тебе так довго не доходить?

- Ти повинна(нен) добре слухати вчителя.

- Не кричи, не бігай, не плач, замовкни!

- Як ти так міг (могла) зробити?

- Ти що, глухий (глуха)?

- Ти чим думаєш?

- Я сказала(в), нікуди не підеш!

- Доки не виправиш свою поведінку, про подарунок навіть не мрій!

- Ти не заслужив(ла), щоб тебе любити.

- Не пхай свого носа, куди тебе не просять!

- Не втручайся!

- Ти ще малий(а), щоб про це судити!

- Я сказав(ла) буде так, як я вирішу!

-Я стараюсь заради тебе, а ти такий невдячний(а)!

Що потрібно говорити дитині:

  1. Не бійся помилитися, це нормально!
  2. Нічого страшного, що сьогодні в тебе не вийшло, вийде в наступний раз!
  3. Я дякую тобі за те, що в тебе є бажання це робити!
  4. Як мені приємно, що ти поряд зі мною.
  5. Мені подобається, як ти це робиш, але дивись, можна це ось так.
  6. Сонечко, будь ласка, пограйся з молодшою сестричкою (братиком), я так сьогодні втомилась.
  7. Я дякую тобі за допомогу і твоє розуміння, це так приємно.
  8. Не хвилюйся за оцінки в школі, головне не оцінка, а знання. Все завжди можна виправити.
  9. Ти сьогодні мене приємно вразив(ла). Дякую тобі за це.
  10. Я вірю в тебе.
  11. Я радію твоїм успіхам.
  12. Я радо розділю з тобою твої неприємності, і завжди підтримаю тебе.
  13. Ти такий(а) хороший(а) хлопчик(дівчинка), як ти міг(могла) так вчинити?
  14. Не страшно помилятись. Головне - зрозуміти цю помилку і більше такого не робити.
  15. Не засумучуйся. Те, що в тебе не виходить сьогодні, вийде завтра, завдяки твоїй наполегливості.
  16. Вір у себе. В тебе є багато задатків. І ти все здолаєш! Я це знаю!
  17. Мені так приємно від того, що ти сьогодні самостійно виконав домашні завдання. (Виконав всі ранкові процедури, сам(а) почистив(ла) свої черевики, склав(ла) свій одяг, поприбирав(ла) в кімнаті, свої іграшки тощо.
  18. Я дякую тобі за твою акуратність, турботу.
  19. Давай подумаємо, чим сьогодні ми порадуємо тата(маму).
  20. Я вірю, що ти виростиш мужнім та сильним.
  21. Мені так приємно, що ти сьогодні прибрав(ла) в своїй кімнаті/кухні, як справжня господиня.
  22. Я люблю проводити з тобою час.
  23. Щоб не трапилось в тебе, знай, що дома на тебе чекають розумуння та підтримка, тощо.

 

 

 

Архів записів

Календар
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 103

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz